До дискусії про гіперчутливість до електромаґнітних полів

Трінус К.Ф., Квасніцька О.М.

Державна наукова установа «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами

 

Ідіопатична непереносимість до електромаґнітних полів у довкіллі (ІН-ЕМП) або гіперчутливість до ЕМП (ГЕМП), яку також називають гіперчутливістю до електричних полів чи електричною чутливістю (ЕЧ), — уявляють собою ряд скарг на неприємні медичні симптоми, які хворі пов’язують з впливом ЕМП [5, 6], при цьому, хворі з (ІН-ЕМП) вказують на вплив полів, які мають потужності на порядки нижче, ніж визначено міжнародними стандартами безпеки, відповідно до ґраниць температурних ефектів ЕМП. Клінічні випробування не надали однозначних даних про вплив ЕМП на хворих з позицій доказової медицини [9, 10], що можливо, пов’язано з вивченням неспецифічних ефектів ЕМП. Повідомляли, що внаслідок дії електромаґнітних полів у людей виникали інтенсивні болі голови, запаморочення, втома, вушний шум, погіршення пам’яти, серцебиття та шкірні симптоми Саме тому ІН-ЕМП не визнається медичним станом медичними та науковими товариствами . Водночас, в макулах отолітів рибок були знайдені ферромаґнітні включення. Пізніше їх відкрили також в лабіринтах ссавців (Рис. 1).

magn_dat

Рис. 1. Локус з ферромаґнітними включеннями в макулі. З люб’язного дозволу фірми Hennig Arzneimittel зі змінами

 

Цілком привабливою виглядає гіпотеза про морфолоґічний субстрат датчика маґнітного імпульса, оскільки отоліт уявляє собою динамічну систему. Але залізо є складовою частиною гемоґлобіну еритроцитів, воно знаходиться у кістковому мозку, тому виникає питання про специфічну діє електромаґнітного поля. Розв’язати питання можливо, показавши фізіолоґічну дію специфічного сенсора ЕМП. З цього погляду цікавим виявляється можливість вироблення умовних рефлексів на маґнітний стимул. А нам вдалось виділити з електроенцефалоґрами відповідь на електромаґнітний імпульс. Така відповідь виникала при подачі імпульса на ділянку траґуса та не була зареєстрована при стимуляції зони плеча (Рис. 2).

otvet_elsign

Рис. 2. Викликаний маґнітним імпульсом потенціал

 

Обстежено 8 здорових добровольців: 2 чоловічої та 6 жіночої статі, середнім віком 33,17±10,60 років. За фахом наукові співробітники без роботи в умовах професійних шкод, всі обстежені вели здоровий спосіб життя. Жодного досвіду опромінення електромаґнітними чи іонізуючими випромінюваннями. В результаті дослідження отримали декілька піків, серед яких особливо виділяли: P 35,0±0,8; N 65,0±0,9; P 245,5±36,9 мс. Ці дані майже повністю співпадали з результатами вимірювання латентних періодів основних піків вестибулярного викликаного потенціалу: для піка Р1 30,8±14,1 мс, ЛП піка N1 68,6±18,4 мс і ЛП піка Р2 139,8±28,9 мс [12]. Таким чином, описано анатомічний субстрат, кандидат на датчик, що сприймає ЕМП, зареєстровано відповідь на імпульс ЕМП, показана можливість вироблення умовного рефлексу на ЕМП.

Враховуючи факт локалізації ферромаґнітного локуса у макулі вестибулярного аналізатора метою даної роботи була спроба проаналізувати взаємозв’язки вестибулярної функції з чутливістю до ЕМП.

Матеріал і методи дослідження

Всього 54 особи зі скаргами на запаморочення та болі голови, з них: зі скаргами на чутливість до ЕМП (оскільки в природі електромаґнітні імпільси виникають при рухах хмар, змінах погоди, хворих зі скаргами на метеочутливість віднесли до цієї катеґорії) 23 особи (40,07%): вік — 54,35±14,68 років, жіночої статі 73,91%, чоловічої 26,09%, середній зріст 165,55±7,63 см, вага 79,05±18,44 кґ. Без скарг на чутливість до ЕМП: 31 особа віком 50,90±13,77 років (різниця з метеозалежними статистично недостовірна р=0,73 Ф-тест, р=0,39 Т-тест), жіночої статі 67,74%, чоловічої 32,26%, зріст 167,34±8,97 см, вага 78,66±17,11 кґ, що вказує на однорідність всієї ґрупи за віковими та антропометричними ознаками. Хворих опитали за допомогою опитника НОАСК, модифікованого нами на підставі уточнення знань про типи запаморочень [1], провели обстеження за допомогою 20-бальної шкали дослідження координації рухів [11]. Додатково, 3 хворих обстежили за допомогою відеокраніокорпоґрафії та нистаґмоґрафії за наступним протоколом: реєстрація виконання випробування Уемури (стояння на одній нозі в затемнених окулярах), 5 хвилин прослуховування реклами по мобільному телефону з фільтром «Радуга» (пасивний радіопередавач, що ґенерує маґнітне поле протилежної до мобільного телефона спрямованості) реєстрація виконання випробування Уемури, нарешті 5 хвилин прослуховування реклами по мобільному телефону без фільтра реєстрація виконання випробування Уемури.

Результати

Дослідження загальної структури симптомів запаморочення виявило значну різницю між підґрупами, яка полягала в наступному:

Скарги (відсоток у ґрупі не чутливих до ЕМП/чутливих до ЕМП, в дужках наведені коефіцієнти подібності, значимими різницями вважали подібність нижче 50% виділено жирним шрифтом): запаморочення 54,84/86,96% (К=0,63); головокружіння об’єктивне 29,03/26,09% (К=0,90); головокружіння суб’єктивне 19,35/04,35% (К=0,22); псевдоголовокружіння 19,35/26,09% (К=0,74); порушення координації 29,03/73,91% (К=0,39); ортостатика 32,26/73,91% (К=0,44); кінетоза 22,58/39,13% (К=0,58); акрофобія 45,16/56,52% (К=0,80); аґорафобія 51,61/73,91% (К=0,70); ніктофобія 16,13/39,13 (К=0,41); клаустрофобія 19,35/17,39% (К=0,90); асцендофобія 03,23/26,09% (К=0,12); десцендофобія 0/34,78% (К=0,0); оптокінеза 06,26/13,04% (К=0,48); нудота 25,81/52,17% (К=0,49); блювота 06,26/21,74% (К=0,29); болі голови 06,26/30,43% (К=0,21); затьмарення 38,71/56,52% (К=0,68); шуми вушні 58,06/60,87% (К=0,95); заніміння 54,84/78,26% (К=0,70). Отриманий результат показує значну відмінність в структурі скарг на запаморочення у хворих з чутливістю до ЕМП. Найбільше вираженими у чутливих до ЕМП хворих були скарги на (у порядку убування): десцендофобію (К=0,0); асцендофобію (К=0,12); болі голови (К=0,21); головокружіння суб’єктивне (К=0,22); напади блювоти (К=0,29); порушення координації (К=0,39); ніктофобію (К=0,41); ортостатику (К=0,44); оптокінезу (К=0,48); нудоту (К=0,49).

Вичення міґренозних болів голови показало наступну картину: болі реґулярні 38,71/47,83% (К=0,81); інтенсивні 29,03/43,48% (К=0,67); односторонні 29,03/34,78% (К=0,83); пульсуючі 25,81/39,13% (К=0,66); з нудотою 29,03/39,13% (К=0,75); блювотою 29,03/17,39% (К=0,60); осмофобіями 16,13/4,35% (К=0,27); фонофобіями 25,81/39,13% (К=0,66); фотофобіями 22,58/30,43% (К=0,74). Можна бачити, що при міґренозних болях голови різниці між вивченими ґрупами хворих поки що не виявлено.

Скарги на болі в ділянці серця показали значну перевагу у чутливих до ЕМП осіб 12,90/43,48% (К=0,30); задишку 09,68/21,74% (К=0,45); напади серцебиття 45,61/43,48% (К=0,95).

Об’єктивні дані показали, що серед ґрупи чутливих до ЕМП осіб артеріальний тиск (АТ) вищий за 160/100 мм рт.ст. мали 5 осіб, а серед нечутливих одна особа. Середні значення складали для систолічного АТ 131,55±17,15/144,21±29,31 мм рт.ст. (р=0,008 Ф-тест, р=0,07 Т-тест), діастолічний АТ 86,07±09,81/91,48±11,06 мм рт.ст. (р=0,54 Ф-тест, р=0,07 Т-тест), ЧСС 69,68±08,94/74,17±11,53 уд/хв (р=0,21 Ф-тест, р=0,13 Т-тест). Можна бачити підтвердження якісної різниці (Ф-тест) між чутливими та нечутливими до ЕМП хворими за результатами вимірювання систолічного тиску.

Тривалість інтервалів ЕКҐ: P 0,088±0,015/0,097±0,031 с (р=0,07 Ф-тест, р=0,48 Т-тест); PQ 0,165±0,037/0,171±0,038 (р=0,91 Ф-тест, р=0,75 Т-тест); QRS 0,074±0,037/0,060±0,016 (р=0,07 Ф-тест, р=0,36 Т-тест); ST 0.314±0,016/0,300±0,012 с (р=0,43 Ф-тест, р=0,08 Т-тест). Цей результат очевидно попередній, курсивом виділено дані достовірностей, які при подальшому наборі матеріалу можуть стати статистично значимими.

Тести на координацію рухів виявили наступне: скарги 1,84±1,03/2,21±0,71 балів (р=0,12 Ф-тест, р=0,17 Т-тест); Уемури – 2,50±0,76/2,60±0,58 (р=0,18 Ф-тест, р=0,63 Т-тест); Фукуди крокова 1,80±0,64/1,85±0,67 (р=0,92 Ф-тест, р=0,80 Т-тест); Фукуди письмова 1,08±0,76/1,45±0,76 (р=0,99 Ф-тест, р=0,11 Т-тест); Вказівна 0,60±0,64/0,58±0,75 (р=0,48 Ф-тест, р=1,00 Т-тест); Стеження 0,88±0,67/1,10±0,64± (р=0,87 Ф-тест, р=0,27 Т-тест); Всього 8,80±1,76/9,55±1,54 (р=0,56 Ф-тест, р=0,13 Т-тест, для сумарного значення 20-бальної шкали за критерієм знаків р<0,05). Цей результат також вказує, що при подальшому наборі матеріалу можливо отримати статистично значиму різницю в рівнях порушення координації рухів між чутливими та нечутливими до ЕМП хворими.

Тому ми провели попереднє дослідження 3 хворих (жіночої статі зі скаргами на запаморочення) за допомогою комп’ютерної відео-краніо-корпоґрафії реєстрували виконання випробування Уемури з навантаженнями у вигляді 4 хвилин прослухання реклами з мобільного телефона з фільтром «Радуга» (пассивний радіопередавач, що генерує єлектромаґнітне поле протифазне до декількох гармонік радіосигналу стільникового телефону з метою їх зниження) та без нього. Оцінку результатів виконання пацієнтом випробування Уемури провадили за 5-бальною шкалою: 0 балів — стоїть рівно 10-15 с, 1 бал розгойдується, 2 бали балансує руками, руки досягають рівня плечей, 3 бали не може втриматись на одному місці, підтанцьовує, 4 бали падає майже зразу на одній нозі з заплющеними очима, 5 балів падає одразу на двох ногах, ледве заплющивши очі. Перша хвора Л., 56 років, скарги на напади об’єктивного головокружіння, порушення координації, дискомфорт при зміні погоди на дощ, чутливість до ЕМП заперечує. Результат дослідження представлено на рис. 3.

3photo

Рис. 3. Вплив прослухання реклами з мобільного телефону на координацію рухів: праве фото контрольне дослідження, середнє після 4 хвилин прослухання реклами з мобільного телефону, праве після 4 хвилин прослухання реклами з мобільного телефону з фільтром «Радуга»

Порівняння лівої та середньої фотоґрафій показує, що в контрольному дослідженні хвора стояла рівно, ледь підбалансовуючи руками, що оцінюється як 1 бал, прослухування мобільного телефону призвело до того, що хвора балансувала руками та зійшла змісця, що оцінюють в 3 бали. Фільтр захистив хвору від дії ЕМП.

Хвора М., 44 роки зі скаргами на пекучі болі голови, порушення координації, метеозалежністю та дискомфортом, що викликають тривалі розмови по мобільному телефону. Контрольне дослідження 0 балів, після прослухування реклами по мобільному телефону 2 бали, після прослухування реклами по мобільному телефону з фільтром «Радуга» 0 балів.

Хвора З., 29 років, скарги на запаморочення, виражену метеозалежність, погану переносимість мобільного телефону, перезбудження та безсоння на повний місяць. Контрольне дослідження 2 бали, після прослухування реклами по мобільному телефону 4 бали, після прослухування реклами по мобільному телефону з фільтром «Радуга» 2 бали.

Дискусія

Вироблення умовних рефлексів на ЕМП [7], реєстрація викликаного потенціалу у відповідь на маґнітний імпульс [12], а також описані в даній праці клінічні прояви чутливості до ЕМП, дають докази на користь гіпотези про існування в орґанізмі людини орґану, що специфічно сприймає ЕМП. Виникає питання, чому ми не сприймаємо свідомо ЕМП, так як зорові або слухові стимули? Відповідь можлива при аналізі питання про маґнітні імпульси в природі, тобто не техноґенного походження. Такі імпульси з’являються при рухах хмар, що несуть переважно неґативні заряди, або при грозових електричних розрядах. В живій природі хмари насуваються перед дощем, а останній призведе до намокання живої істоти та додаткових витрат енерґії. Отже, дощ краще пересидіти в схованці тому біолоґічний сенс специфічного датчика ЕМП полягає не в спектрально-фазових чи амплітудних параметрах інформації, а в штормовому попередженні. Звідси реакція на зміни погоди сонливість, в’ялість. Тісний зв’язок сенсора ЕМП з вестибулярним периферичним датчиком викликає також запаморочення. Сучасні люди живуть в умовах «маґнітного смоґу», який окутав Земну кулю і постійно діє на живих істот. У найслабших із них він викликає вже не сонливість, а патолоґічні реакції, подібні до кінетозів запаморочення та головокружіння, болі голови та в ділянці серця, нудоту до епізоди блювоти, напади серцебиття [5, 9].

Висновки

1. Наведені дані на користь гіпотези про інування специфічного орґана чутливості до маґнітних полів в орґанізмі людини.

2. Попереднні дані показують, що у хворих навіть короткотривала розмова по мобільному телефону може викликати вестибулярні порушення.

3. Наведені попередні дані про можливість блокування впливу маґнітних полів.

Література

1. Трінус К.Ф. Типи запаморочень, доказовий підхід. Укр. Мед. альманах. 2010, том 13, №4 (додаток), 143-145.

2. Тринус К.Ф. Вестибулярный анализатор и его роль в жизнедеятельности человека. Врач. Дело. 1988, № 6, С.108-113.

3. Baker R .R., Mather J.G., Kennaugh J.H.Magnetic bones in human sinuses. Nature. 1983, Vol. 301, № 5895, 78-80.

4. Carlsson F., Karlson B., Orbaek P., Osterberg K., Ostergren PO. Prevalence of annoyance attributed to electrical equipment and smells in a Swedish population, and relationship with subjective health and daily functioning. Public Health. 2005, 119, 7, 568–577. doi:10.1016/j.puhe.2004.07.011. PMID 15925670.

5. Electromagnetic fields and public health: Electromagnetic Hypersensitivity, World Health Organisation (WHO) 2005, factsheet 296.

6. Irvine N. Definition, epidemiology and management of electrical sensitivity. Report for the Radiation Protection Division of the UK Health Protection Agency, 2005, HPA-RPD-010.

7. O’Leary D.P., Vilches-Troya J., Dunn R.F., Campos-Munos A. Magnets in guitarfish vestibular receptors. Experientia 1981, Vol. 37, № 1, 86-87.

8. Röösli M. Radiofrequency electromagnetic field exposure and non-specific symptoms of ill health: a systematic review. Environ. Res. 2008, 107, 2, 277–87. doi:10.1016/j.envres.2008.02.003. PMID 18359015.

9. Roosli M., Moser M., Baldinini Y., Meier M., Braun-Fahrlander C. Symptoms of ill health ascribed to electromagnetic field exposure--a questionnaire survey. Int J Hyg Environ Health. 2004, 207, 2, 141–50. doi:10.1078/1438-4639-00269. PMID 15031956.

10. Rubin J., das Munshi JJ., Wessely S. Electromagnetic hypersensitivity: a systematic review of provocation studies. Psychosomatic Medicine 2005, 67, 2, 224–232. doi:10.1097/01.psy.0000155664.13300.64. PMID 15784787.

11. Trinus K.F. Chornobyl vertigo. 10 years of monitoring. Neurootology Newsletter, 1996, Suppl. 1, 140 p.

12. Trinus K. Evoked potentials recorded in responce to magnetic stimulation. Przeglad Wojskowo-Medyczny., 2001, Suppl. 1, Vol. 43, 66.

13. Vilches Troya J., Dunn R.F., O’Leary D.P. Relationship of the vestibular hair cells to magnetic particles in the otolith of the guitarfish sacculus. J. Comp. Neurol. 1984, Vol. 226, 489-494.

14. Wertheimer N., Leeper E. Electric wiring configurations and childhood cancer. American Journal of Epidemiology. 1979, 109, 273-284.